Робота  Винтовкіної Вероніки

Нехай учитель поспішає до дітей, радіє кожній зустрічі з ними, тоді й діти поспішатимуть у школу і щиро радітимуть

кожній зустрічі зі своїм вчителем.

Ш.Амонашвілі

Вчитель … Скільки тепла, людяності, ніжності та розуміння у цьому слові. Скільки доброти і терпіння потребує ця професія. Кожен урок учителя – це не лише нова сходинка на крутій дорозі в чарівну країну знань, а й школа морального, етичного, духовного зростання.

Всі стежки в доросле життя починаються від шкільного порогу, початок всіх професій – у шкільному класі, ключ до всіх духовних багатств - наставника. Тому, що вчитель веде в світ знань, допомагає обрати свою дорогу життя, навчає не тільки пре мудрощів , а найскладніших наук - бути людиною.

Професія вчителя не з легких. Вона забирає багато сили та життєвої енергії. Зізнаюся, що я часто запитую в себе: «Чому я хочу обрати професію вчителя, адже можна знайти щось престижніше.» Я мрію працювати вчителем. Хочу продовжити справу, яку розпочала моя мама, хочу стати схожою на неї, приносити користь своїй державі. Коли я запитала свою маму: «Чому вона обрала професію вчителя?». Вона мені розповіла. По-перше, тому що я люблю дітей. Люблю їхні допитливі оченята, їхню безпосередність, щирість. Мені цікаво спілкуватися з ними, такими різними: безтурботно збудженими й врівноваженими, веселими й задумливими, поступливими й задерикуватими. По-друге, вчитель не тільки навчає, а й виховує. По-третє,бути вчителем для мене – означає бути людиною творчою , індивідуальним, постійно прагнуть до справді людського контакту з учнями, з багатим внутрішнім світом і невичерпною життєвою енергією .

Учительська доля… Вона не обирає непевних. Ця доля особлива, бо вона довіряє найцінніше у житті – дитячі душі, які треба навчати любові, справедливості, честі. Мене навчають мудрі, хороші вчителі. Саме вони в моїм дитячім серці запалили вогник, який перейшов у полум’я крилатої мрії – стати вчителем, стати такою, як вони, мої рідні наставники.

Я люблю свою школу – цей світ дитинства і надій, де не гасне ні на мить натхненний пошук розуму і добра.

Чому серед всіх професій я хочу обрати саме професію вчителя? Напевне тому, що взявши дитину за руку, я зможу повести її в цікавий і захоплюючий світ науки. Тому, що піднімаючись по східцях знань, я зможу спостерігати, як зростають мої учні, а разом з ними зростаю і розвиваю свої вміння і я.

Я хочу, щоб на мене щодня дивились допитливі оченята моїх маленьких учнів і вселяли мені віру в мої сили. Я все більше розумію:

У тому вся суть: не для себе прожити,

А когось хоч трішки навчитись любити,

Побігти в ромашки по-літньому полю,

Спасибі Господь, за учительську долю.

Учителем може бути не кожен. Бути вчителем для мене – означає бути людиною творчою , індивідуальним, постійно прагнуть до справді людського контакту з учнями , з багатим внутрішнім світом і невичерпною життєвою енергією .